.jpg)
важлива фігура в українському образотворчому мистецтві другої половини XX ст., який поєднав творчу діяльність з участю в правозахисному русі
Львівський інститут прикладного та декоративного мистецтва (1953)
Веніамін Володимирович Кушнір (07.01.1926 - 19.06.1992) - український живописець, викладач і громадський діяч. Навчався у Львові, працював викладачем у Дніпропетровському художньому училищі, потім переїхав до Києва. Він був членом Спілки художників УРСР, а також долучився до правозахисного руху 1960-х років, поєднуючи мистецьку та громадську активність.

Веніамін Кушнір народився 7 січня 1926 року у селі Купин (нині Городоцький район, Хмельницька область). Його дитинство та юність пройшли на Поділлі, де на нього істотно впливала природа краю й культура села: «Саме тут він відчув себе художником». Освіту здобув у Львівському інституті прикладного та декоративного мистецтва (1948-1953), навчався у майстернях Івана Гуторова, Йосипа Бокшая, Романа Сельського.
Після закінчення інституту в 1953 році працював викладачем живопису у художньому училищі м. Дніпропетровськ (1953–1955). У 1954 році вступив до Спілки художників УРСР. У 1956 році переїхав до Києва, де розгорнув активну творчу та громадську діяльність.
У Києві Веніамін долучився до правозахисного та творчого руху, став одним із організаторів Клубу творчої молоді «Сучасник». У своїй художній практиці звертався до модерністичних мотивів, поєднуючи національні теми з особистим світобаченням.
В останні роки митець працював усамітнено, присвячуючись глибоким рефлексіям у своїх картинах, передчуваючи соціальні та особистісні трансформації. Музей Івана Гончара Він помер 19 червня 1992 року в Києві.
Художник працював у жанрі станкового живопису, входив до модерністичного напряму українського образотворчого мистецтва. Його творчість відзначається поєднанням національної тематики, глибокої кольорової пластики та символічного змісту.
Він став мостом між класичною художньою освітою та новими суспільними процесами 1960-х років в Україні, передав художню традицію молодшим митцям і одночасно долучився до культурного руху.
Свій філософський погляд на внутрішній світ особистості митець втілив у численних портретах. Його пейзажі й натюрморти вирізняються витонченістю форм, технічною віртуозністю та романтичним сприйняттям краси рідного краю. Веніамін Кушнір – митець із високою професійною культурою – не уявляв життя без щоденної праці. Кожен його твір – це результат багаторічної самовідданої праці та духовного піднесення. Незважаючи на те, що творити довелося в драматичну епоху, коли панували фальш і пристосуванство, він завжди залишався вірним своїм принципам.
Був членом Спілки художників УРСР з 1954 року.
Коли в період 1965–1970 років мистецьке життя в Україні було приглушене хвилею репресій, художник обрав самотність і зосереджено продовжував творити. Серед його робіт того часу – “Прометей”, “Апостол Правди”, “Леся Українка” та надзвичайно драматичне полотно “Скерцо” – лише частина значного доробку.
У творах пізнього періоду, таких як “Прощальна мелодія”, “Автопортрет за свічкою” і незавершений “Григорій Сковорода”, звучать трагічні ноти, спричинені передчуттям власної долі та глибокими роздумами про роль Людини в суспільстві.
Відомо про шлюб із Галиною Возна-Кушнір.




Хто такий Веніамін Кушнір?
Веніамін Кушнір - український художник, викладач і правозахисник, який працював у другій половині XX ст.
Які його головні досягнення?
Навчання у Львові, викладацька діяльність в Дніпропетровську, членство у Спілці художників УРСР, активна громадська позиція, творчість у модерністичному ключі.
За що відомий?
За поєднання художньої творчості із суспільною і громадською активністю, а також за внесок у розвиток українського образотворчого мистецтва.
Де навчався?
У Львівському інституті прикладного та декоративного мистецтва (1948-1953).
Дата семрті
Веніамін Кушнір помер у 1992 році.