.jpg)
Делегат Української Центральної Ради від УПСФ у 1917-1918 роках, учасник Паризької мирної конференції від УНР, організатор і ідеолог ранньої ОУН; один із яскравих представників української політичної еміграції міжвоєнної доби
Черкаська чоловіча гімназія (1901-1909); історико-філологічний факультет Санкт-Петербурзького університету (залишений при кафедрі «для підготовки до професорського звання»)
• Делегат УЦР і Малої Ради від УПСФ (1917–1918).
• Участь у Паризькій мирній конференції у складі делегації УНР (1919–1920).
• Співзасновник ОУН, учасник I Конгресу ОУН у Відні (1929).
• Член Проводу українських націоналістів (1929-1938), головний суддя організаційного суду ОУН.
• Міжнародна видавнича й організаційна діяльність української еміграції.
Макар Кушнір (1890-1951) - український журналіст і політичний діяч, представник покоління, що творило українську державність у 1917-1921 рр. і згодом продовжило боротьбу в еміграції. Був делегатом Української Центральної Ради від УПСФ, працював у «Новій раді» та «Трибуні», а після поразки визвольних змагань в еміграційних структурах. Наприкінці 1920-х став одним із співзасновників ОУН, входив до Проводу та очолював її організаційний суд, відповідаючи за міжнародні видання.

Народився в родині священика в Черкасах 10 серпня 1890 р. Навчався у Черкаській чоловічій гімназії (1901-1909), далі - на історико-філологічному факультеті Санкт-Петербурзького університету, де його залишили для підготовки до професорської кар’єри. У Петербурзі приєднався до українського студентського середовища: гуртка «Джерело», осередків УСДРП і ТУП.
На початку революції 1917 р. переїхав до Києва, де як делегат УПСФ увійшов до складу Центральної та Малої Рад. Паралельно працював журналістом і публіцистом у виданнях «Нова рада» (1917-1919) і «Трибуна» (1918-1919).
У 1919-1920 рр. входив до делегації УНР на Паризькій мирній конференції. Наприкінці 1920-х років - один із ініціаторів творення ОУН; учасник I Конгресу ОУН у Відні (28.01-03.02.1929), де виголосив доповідь про економічні взаємини України й Росії в СРСР. Обраний головним суддею організаційного суду ОУН і членом Проводу (1929-1938), відповідав за видання літератури іноземними мовами й формування програмних засад.
1933 р. виконував спеціальні доручення ОУН у низці європейських держав (Бельгія, Велика Британія, Німеччина, Фінляндія, Румунія). У квітні 1934 р. після ДТП у Лондоні повністю втратив зір. Від 1934 р. до смерті проживав у Бельгії, залишаючись активним у видавничій та ідейній роботі української політичної еміграції.
Напрями та методологія: публіцистика на теми державотворення, економічної політики й міжнародного становища України; аналітичні матеріали для міжнародної аудиторії (іноземними мовами) в рамках видавничих ініціатив Проводу ОУН.
Внесок і вплив: формував ранню ідеологічну рамку українського національного руху міжвоєння; сприяв популяризації українського питання в Європі через видання та виступи; роботи й доповіді використовувались у пропагандистських і дипломатичних активностях УНР/ОУН.
Належав до середовища українських есерів-федералістів і націоналістів міжвоєнного періоду. Поєднував публіцистичну точність і політичну практичність; підтримував ідеї державної модернізації та широкої автономії земель (федералістські мотиви ранніх текстів), згодом акцентував на єдиній організованій національній дії. Його тексти й організаційна праця вплинули на покоління активістів ОУН у 1930-х.
Журналістська і пропагандистська робота на користь українського визвольного руху; репрезентація справи України в європейських столицях у 1920-1930-х роках, організація поширення українських видань у радянській Україні.

Хто такий Макар Кушнір?
Український журналіст і політичний діяч (1890-1951), делегат УЦР від УПСФ, учасник Паризької конференції у складі делегації УНР, один із співзасновників ОУН і член її Проводу.
Головні досягнення
Участь у творенні української державності 1917-1918, представництво справи України на міжнародних майданчиках, організаційна та видавнича робота в ОУН (1929-1930-ті).
Де навчався?
Черкаська чоловіча гімназія; Санкт-Петербурзький університет (історико-філологічний факультет).