Едуардо Кушнір

Едуардо Кушнір (нар. 1939, Буенос-Айрес) - аргентинський композитор, піаніст і диригент, відомий як один із провідних авторів електроакустичної музики Латинської Америки. Навчався у Софії (диригування), був фелоу CLAEM Інституту Ді Телла в Буенос-Айресі, здобув докторат з естетики в Парижі VIII. У 1962–1965 рр. очолював музичну частину Балету Національної Куби, згодом викладав у Венесуелі, де співзаснував CEDIAM і сприяв формуванню електроакустичної сцени. У 2023 році відзначений Міжнародною премією Гарольда Граматхеса (Куба). 

‍

Ранні роки та освіта

Народився в Буенос-Айресі, де розпочав фортепіанну підготовку. Отримав стипендію для навчання у Державній консерваторії Софії (Болгарія) з диригування; серед педагогів - Vladi Simeonov (диригування) та Konstantin Ganev (фортепіано). 

Пізніше став стипендіатом CLAEM (Інститут Ді Телла) - студії композиції та електроакустичної музики (серед наставників - Герардо Гандіні, Франсіско Крьопфель, Фернандо фон Райхенбах). 

У 1974 р. захистив докторат з естетики в Університеті Париж VIII під керівництвом філософа Даніеля Шарля. 

Кар’єра

Початок кар’єри

1962–1965 - музичний директор та запрошений диригент Балету Національної Куби; працював із Національним симфонічним оркестром Куби та здійснив широкі гастролі. Повернувшись до Аргентини, приєднався до спільноти CLAEM, де створив свою першу електронну композицію La Panadería (1970). 

Ключові досягнення 

• Розбудова електроакустичної сцени у Венесуелі з кінця 1970-х; викладання у Консерваторії Каракаса та УЦВ; співзасновник CEDIAM. 
• Фундатор/організатор у професійних спільнотах: згадуваний як засновник/співзасновник SVME (Sociedad Venezolana de Música Electroacústica). 

Останні роки 

У 2010-х повернувся до активної концертної та лекційної діяльності в Аргентині та на Кубі; у 2023 р. читав заключну магістерську лекцію на XXXV Фестивалі сучасної музики в Гавані та відкривав електроакустичний концерт у Casa de las Américas. 

Творчість

Напрями та методологія. 

Електроакустика (створення на стрічці/«tape»), поєднання звукового театру, гумору й «абсурду» з живою інструментальною грою; від 2000-х - симфонічні та камерні жанри, міксована електроніка.

Внесок і вплив. 

Представник генерації CLAEM; допоміг утвердити електроакустичні студії та архіви у Венесуелі (CEDIAM), вплинув на практику композиторів регіону, популяризував історію та техніки електроакустики у публікаціях і лекціях. 

Твори Кушніра часто поєднують «музичний театр» з акустичною та електроакустичною мовою; важливу роль відіграють інсценізація, гумор і ігрові ситуації. Він - одна з ключових фігур післяди-теллівської традиції в регіоні; його діяльність у Венесуелі (викладання, CEDIAM, SVME) сприяла локальному інституційному укоріненню електроакустики. Серед контекстів і колег - Герардо Гандіні, Франсіско Крьопфель, Фернандо фон Райхенбах, Даніель Шарль.

Основні роботи

Вибрані композиції 

• 1970 — La Panadería — стрічка; ранній знаковий твір CLAEM.
• 1972 — Ofrenda — стрічка.
• 1975 — Orquídeas primaverales — стрічка.
• 1975 — Como un suspiro caído del cielo — стрічка.
• 1978 — El Encanto del Cisne — стрічка і діапроєкції.
• 1980–1996 — Blancanieves — електроакустичний театр.
• 1984 — Abajo el terror — стрічка; Tres piezes para piano.
• 1985–1986 — Cómo es Lily; Lily en el fuego — стрічка.
• 1987 — Todavía sin nombre (мецо-сопрано і стрічка); El arpa y su hechizo.
• 1989 — Miranda en Francia — стрічка.
• 1990 — Simple — контрабас, оповідач і стрічка.
• 1992 — El retorno — стрічка.
• 1993 — Melodía — контрабас і стрічка.
• 1995 — Tap-Tap-Tap — стрічка.
• 1996 — Trencito al Caribe — гомаж П’єру Шефферу (стрічка); Juegos I — ф-но і стрічка.
• 1998 — Juegos II — клавішні і стрічка; Soplos I — музичний театр для інтернету.

Нагороди та визнання

• 2023 — Міжнародна премія Гарольда Граматхеса (UNEAC, Гавана) — за внесок у лат.-американську сучасну та електроакустичну музику. 

Хронологія

Цікаві факти

1. Перший досвід електроакустики Кушнір пов’язує з роботою для кіно на Кубі (студія EGREM).
2. У Венесуелі він став одним з осередків «радикальної освіти» в електроакустичній музиці й згадується серед засновників локальної спілки SVME.
3. Активний промовець і модератор фестивалів, пов’язаних із спадщиною Інституту Ді Телла.

Галерея

Джерела та примітки

1. Вікіпедія (ісп./нім.): «Eduardo Kusnir» — довідкові дати, твори, освіта. es.wikipedia.org+1
2. Офіційний сайт: біографія, фото, каталог творів. eduardokusnir.com.ar
3. Archivo de Música y Arte Sonoro (UNQ): довідка про стипендії CLAEM, CEDIAM, La Panadería. archivofvr.unq.edu.ar
4. Cambridge University Press (Organised Sound, 2024): згадки про SVME та роль Кусніра у Венесуелі. Cambridge Core
5. ЗМІ Куби (Radio Enciclopedia, Tribuna/PL): концерти, лекції, Премія Гарольда Граматхеса (2023). radioenciclopedia.cu+2archivo.prensa-latina.cu+2
6. Офіційний сайт композитора (біографія, каталог творів). eduardokusnir.com.ar
7. Профіль/аудіо: SoundCloud. SoundCloud
8. Довідка UNQ (Архів музики й звукового мистецтва). archivofvr.unq.edu.ar

FAQ

Хто такий Едуардо Кушнір?
Аргентинський композитор, диригент і педагог (нар. 1939), один із піонерів електроакустичної музики Латинської Америки; працював у Кубі, Аргентині та Венесуелі. 

Головні досягнення
Ранні tape-твори (La Panadería), багаторічний проект Blancanieves, розбудова інституцій електроакустики у Венесуелі (CEDIAM, SVME), Премія Гарольда Граматхеса (2023). 

Відомий за електроакустичний і музично-театральний доробок та педагогічно-інституційний внесок у регіоні. 

Де навчався?
Софія (диригування), CLAEM при Інституті Ді Телла (композиція/електроакустика), Університет Париж VIII (докторат з естетики, кер. Даніель Шарль).

Чим займається зараз?
Продовжує творчу та лекційну діяльність; останні публічні виступи зафіксовані на івентах у Гавані 2023 р.